175 років від
дня народження Михайла Петровича Старицького (1840-1904)
Миха́йло
Петро́вич Стари́цький (2 (14) грудня 1840, Кліщинці — †14 (27)
квітня 1904, Київ) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.
Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня (14 грудня за новим стилем)
1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині
(тепер — Черкаська область). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро
Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 року
померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині
свого дядька — Віталія Романовича Лисенка,
батька композитора Миколи Лисенка.
У 1851–1856 рр. хлопець
навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих.
У 1858 році
Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а у 1860-му
переводиться на фізико-математичний факультет Київського університету. 1861 року
повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.
1862 року одружився із сестрою
Миколи Лисенка Софією Віталіївною.
1864 року повертається до
Київського університету, але навчається вже на юридичному факультеті. 1865 року
закінчує навчання у Київському університеті.
1871 року оселився у Києві.
Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували
«Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні,
які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер
(«Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
Під тиском імперської влади
Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон.
Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну
діяльність.
У 1883 році Михайло Старицький
став керівником і режисером першої об'єднаної української професійної трупи.
У 1883 та 1884 роках видавав
український альманах «Рада» (вийшло два випуски).
У 1885 році
через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів. З
1895 року залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній
творчості.
Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.
Продовження за посиланням https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKdEJmazFfd0Y0Ync/view?usp=sharing
Свято Миколая
Чудотворця
Святи́й Микола́й або Мико́ла (270 /286(бл.275) — 6 грудня 326 /342/351),(грец. Νικόλαος ) — єпископ Мир (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччина), християнський святий, відомий як Миколай Чудотворець.
Православні,
римо-католицькі та греко-католицькі християни пам'ятають його та шанують як
великого святого. В Україні та в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса (Святого
Миколая). Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фазер Крісмас, Пер Ноель,Сінтер Клаас. У СРСР та
Росії цю роль виконує Дід Мороз
Св. Миколай зараховується до лику святих: як такий опікується воїнами,
водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнається Патроном міст Амстердам (Нідерланди) , Барі
(Італія) , Бар (Україна), Луцьк(Україна), Барранкілья (Колумбія).
Доказів про життя Святого Миколая збереглося мало. Одними з джерел є
перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана
зКонстантинополя (V ст.).
За переказами Миколай народився між 270 та 286 роками (умовна
дата 275) в грецькому
місті-колонії Патара у
провінції Лікія (Мала Азія). На той час це був еллінистичний регіон.
За переказами його батьки Феофан і Нонна були багатими та глибоко віруючими
християнами, які охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю
на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним і вирішив присвятити своє життя
богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється
до Мири, де продовжує навчання, а його дядько-єпископ висвячує ще молодого
Миколая на священика.
Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія,
що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала
певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок. Він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює
цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно
відомі та підтвердженні історичними фактами, що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий Амброзій та Василь Великий.
Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час
сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіана (правління 284–305) та Максиміана (правління 286–305), що й дозволяє
приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан
виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох
імераторів 1 травня 305 р. політика по
відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час, як у
західній частині імператорКонстанцій Хлор (правління 305–306) не допускає до
кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305–311) продовжує політику
Діоклетіана аж до кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи.
Цей час з 303 по 311 рр. був
найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.
По смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307–324) був терпимим до
християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської
віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих,
мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони
очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду
єпископа Мирійського. Для цього, згідно з тогочасними традиціями, його мали
поважати та любити в тій місцевості, що звичайно було результатом
доброчинності. Як і для інших єпископів того часу, популярність Миколая була
запорукою його позиції та впливу.
Йому також приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди (Діани). Деякі автори пов'язують святкування дня Св. Миколая з
бажанням замінити цим язичницький день святкування народження Артеміди.
Багато
років св. Миколай був єпископом у Мирах. Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах
Іван зі студитського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав
участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія.
Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий.
Серед підписів «символу віри» його ім'я не значиться, проте список збережено не
повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить
до персон, чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно зі Св. Андрієм
Критійським, він переконав Миколая у православному світобаченні.
Помер приблизно у 342 році. День смерті Святого Миколая
відзначають як день Святого
Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня за
старим стилем (церкви, що користуються Юліанським календарем) та 19 грудня за
новим стилем (у 20 — 21 столітті) (церкви, що користуються Григоріанським
календарем).
Продовження за посиланням https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKZUNEalF0SHpKcVE/view?usp=sharing
100
років від дня народження Едіт Піаф
(1915-1963)
Едіт Піаф (фр. Edith Piaf, справжнє ім'я Едіт Джованна Ґассіон, Edith Giovanna Gassion; 19 грудня 1915, Париж — 10
жовтня 1963, Грас) — знаменита французька співачка й акторка, одна з найвідоміших естрадних співачок
світу.
Продовження за посиланням https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKeldwZnFwZzdtQVk/view?usp=sharing
120 років від дня народження Григорія Верьовки (1895–1964)
Григо́рій Гу́рійович Верьо́вка ( 25 грудня 1895, Березна — 21 жовтня 1964, Київ) — український композитор і хоровий диригент, педагог.
Продовження за посиланням https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKcXBUZlAxV2VNSEU/view?usp=sharing
150 років від дня народження Джозефа Кіплінга
(1865–1936)
Джозеф
Радьярд Кі́плінґ (30 грудня 1865, Бомбей — †18 січня 1936, Лондон) — англійський поет
і прозаїк.
Продовження за посиланням https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKdDBSVEJtM2NCRm8/view?usp=sharing
170 років від дня народження Сильвестра Теодоровича Лепкого
(1845–1901)
Сильвестр Теодорович Лепкий (літературні псевдоніми: Марко Мурава, Борислав
Борис, Василишин, Лепкий Борис; 31 грудня 1845, містечко Куликів, нині смт Жовківського району Львівської області — 5 червня 1901, с. Жуків, нині Бережанського району Тернопільської області) — український письменник, священик УГКЦ, громадсько-політичний,
культурний діяч. Батько Богдана, Миколи та Левка Лепких.
