В історії християнства є країни і народи, які відчували свій тісний зв’язок з Богородицею.
У їх числі, наприклад, Грузія — за переказами, ця земля випала Діві Марії за жеребом для
проповіді, і Божа Матір назавжди обіцяла Грузії своє заступництво. На Афоні Богородиця
вшановується ігуменею Святої гори. У Західній Європі Вона іменувалася Королевою
Польщі. А в середні віки Лівонія (частина Латвії) називалася «Тера Маріана» — земля
Марії.
Але все-таки у на н Україні Богородицю вшановували особливо. Одна з перших церков в Києві
— Десятинна, побудована ще при князеві Володимирі, була присвячена Богородиці (святу
Успіння). У XII столітті князь Андрій Боголюбський навіть ввів в церковний календар
нове свято — Покров Пресвятої Богородиці, офіційно позначивши тим самим ідею
заступництва Божої Матері . За десять століть християнської культури написано
безліч гімнів Божій Матері і створена численна кількість ікон, багато з яких прославилися
як чудотворні, велика кількість із них були свідками і учасниками нашої історії.
Особливе заступництво Божої Матері спостерігається на Тернопільщині. Пропонуємо вам розповіді про чудотворні ікони Ьожої Матері міст і сіл нашої області.
Ропочнемо розповідь з ікони Тернопільської Матері Божої.
ТЕРНОПІЛЬСЬКА чудотворна
ікона Божої Матері.
Богородиця Одигітрія. (початок XVIII ст.)
КАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР РІЗДВА ХРЕСТОВОГО
м. Тернопіль, вул. Руська,22
П
Перші відомості про Тернопільську чудотворну ікону
Пресвятої Богородиці нам подає народний переказ першої
половини XVIII ст.Жив тоді у м. Тернополі побожний
міщанин Василь Маркевич. Він був заможним ремісником-
шевцем.Проживав на східному березі ставу неподалік від
надставної церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього. У
своєму помешканні він мав ікону Божої Матері, намальовану
олійними фарбами, що представляла Пречисту Діву Марію з
Дитятком-Ісусом. Голови Дитятка-Ісуса й Пресвятої Богородиці
були короновані. Ікона була родинною реліквією, пошанованою з
роду в рід не менше як сотню років.
Одного разу, під час Великого Посту 1730 р., Василь Маркевич зауважив, що з очей Пресвятої Богородиці,
зображеної на цій іконі, спливають сльози. Спочатку він приписував це по природній причині. Та це
повторювалося ще декілька разів. Вістка про те, що в домі авторитетного тернопільського міщанина заплакала
ікона Божої Матері миттю рознеслася містом і його околицями. Священник надставної церкви Воздвиження
Чесного Хреста, прискіпливо оглянувши ікону при свідках плачу Пресвятої Богородиці, визнав, що тут діє
надприродна сила. Василь Маркевич, зваживши на особливість цієї ікони, вирішив передати її у церкву Возд-
виження Чесного Хреста.
Про цю неординарну подію одразу ж було повідомлено митрополитові Атанасієві Шептицькому, котрий тут
же розпорядився направити відповідну духовну комісію. Вона за всіма канонічними приписами провела
розслідування, переслухавши під присягою чимало священників і людей різного стану, які на власні очі бачили
сльози на очах Пресвятої Богородиці. Визнавши правдивість сліз з очей Пресвятої Богородиці, зображеної на
іконі, комісія передала справу на ухвалу Атанасієві ІІІептицькому, тоді вже Києво-Галицькому митрополитові.
Своєю Грамотою від 9 липня 1730 р. митрополит Атанасій Шептицький визнав, що сльози на очах Пресвятої
Богородиці Тернопільської ікони Божої Матері є правдивими сльозами надприродного походження і проголосив
її чудотворною. Цією ж Грамотою він поручив Тернопільську ікону Божої Матері два рази на рік велелюдно
почитати: на празник Покладення Ризи Пресвятої Богородиці і на празник Покрови Пресвятої Богородиці.
Правити Служби Божі з виставлянням Найсвятіших Тайн та процесією.
15липня 1730р. удень Покладення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці величавим хресним ходом за участю
великої кількості духовенства, монахів, вірних різного стану чудотворну ікону Божої Матері з помешкання
міщанина Василя Маркевича перенесено до надставної церкви Воздвиження Чесного Хреста, де її встановлено
над головним престолом для вселюдного почитання.
Варто зауважити, що сльози на очах Тернопільської ікони Божої Матері, з'являлися не раз і після її
перенесення до церкви. Тут вона уславилася численними чудами. Свідченням чого може бути видання нових
Грамот митрополитом Левом Шептицьким у 1777 р. і єпископом Григорієм Яхимовичем у 1844 р.
У часи Першої світової війни задля безпеки ікону Божої Матері перенесено до парохіяльної церкви Різдва
Христового, де вона знаходиться донині. Сучасну церкву Різдва Христового тернополяни будували у 1602-1608
рр.Так як цю церкву побудували на тодішній околиці Тернополя і вона входила до оборонної системи міста, то її
збудували майже як фортецю.
Тернопільська ікона Божої Матері Богородиці Одигітрії убрана у срібні шати. Срібну ризу і срібні позолочені
корони на голови Пресвятої Богородиці і Дитятка Ісуса Христа придбав для чудотворної ікони Божої Матері
парох о.крилошанин Володимир Громницький у знак вдячності за своє щасливе повернення з російського
полону після Першої світової війни.
Саме біля Тернопільської ікони Божої Матері в роки ЗУНР на вірність Україні присягала місцева військова
управа і командири військ УПА.
У роки Другої світової війни, на весні 1944 р., коли в Тернополі йшли бої понад місяць і від міста
залишилися тільки розвалини, то тільки чудесним способом вціліла церква Різдва Христового, у якій
знаходилася чудотворна ікона Тернопільської Божої Матері.Нині храм перебуває у юрисдикції УАПЦ.
Читайте повністю
https://drive.google.com/file/d/0B4mLMa-dfojKQXhRWTlUS3JyUlU/view?usp=sharing
